homyrouz.ru — Банкетный зал Хоми Роуз

Готика — существует готическая архитектура, готическая скульптура и живопись. Существует и готический стиль в одежде, но прежде, чем говорить о ней, заглянем в саму историю стиля готики.

Готика неимоверна красива, но красива своеобразной мрачной, строгой и холодной красотой. Готика зарождается в средневековой Европе, во времена того самого темного средневековья, когда ведьм жгли на кострах, была сильна католическая церковь, а верные рыцари преданно служили дамам своего сердца.

Впрочем, темным средневековье назвали мыслители эпохи Возрождения, эпохи, которая пришла вслед за ним, примерно в XV веке. И само слово «средневековье» для периода, который длился с V до XV веков, также подобрали именно мыслители Возрождения. Ведь до этого периода была столь любимая ими античность, классическая, правильная, математически выверенная, та, которую теперь они возрождали, а средневековье – это середина между ними и античностью, темные века, века, в которые искусство отказалось следовать законам математики и пропорции.

Готика, искусство средневековой Европы готикой также назвали мыслители Возрождения. Это слово происходит от названия племени готов — варварское племя. Варварами во времена Древнего Рима называли большинство племен и народностей современной Европы, исключая римлян. Вот и мыслители эпохи Ренессанса, Возрождения, окрестили все искусство средневековой Европы варварским, готическим, непропорциональным, неправильным, неклассическим.

Сегодня готикой называют искусство Европы конца XII — XV веков. Готика была и в Италии, и в Англии, со временем она распространится практически по всей Европе, но зарождается готика во Франции. Готика – французский стиль. Зарождается готика в XII веке на севере Франции, район Иль-де-Франс.

Ярче всего готика проявляется в архитектуре. Соборы в Шартре, Реймсе, Амьене. Собор Нотр-Дам в Париже. Их главной особенностью является наличие стрельчатых арок, которые появляются именно в эпоху готики. Величественные, мрачные, холодные, поистине готические соборы. Именно в эпоху готики появляются и витражи. А еще для готики свойственны изображения грозных и мрачных химер и горгулий, чудовищ, чьи скульптурные изображения украшают многие готические соборы.

Готический стиль в одежде средневековья.

Но если готика была везде: архитектура, скульптура, живопись, если она витала в самом воздухе, то, конечно же, она не могла не проявиться и в одежде.

Впрочем, не стоит забывать, что в те времена, когда появляется готика, за окном средневековье, общество разделено на сословия, и одежда феодалов, горожан и крестьян будет значительно различаться. Так, к примеру, горожанам в отличие от феодалов запрещалось носить одежду, пошитую из шелка, а также длинные шлейфы платьев. Стоит учитывать и то, что именно в период готики европейцы наконец-то «научились» шить одежду, портное ремесло стало более совершенным.

Девушка периода готики. Иллюстрация из Библии 1340 г. На девушке широкая ниспадающая на плечи вуаль, длинное присборенное платье, а поверх него жилетик.

Родиной одежды в стиле готики, конечно же, была Франция. А до абсурда, до самых крайних форм готическую одежду доведут в Бургундии.

В одежде появляются, как и в архитектуре, вытянутые готические пропорции. И если в соборах стрельчатые арки, то в одежде туфли с острыми носами и сильно вытянутые заостренной формы шляпы. В моде яркие цвета (темный цвет в готику придет гораздо позже), любимая ткань – бархат. На одежде много орнамента, и орнамент в основном растительный.

В мужской одежде в то время появляются два варианта костюма – свободный и длинный, а также узкий и короткий. Второй вариант чаще предпочитает молодежь. С XIV века в мужскую моду входит пурпуэн – короткая куртка с узкими рукавами, дополнением к которой служили узкие штаны-чулки. У пурпуэна также могли быть и длинные, свисающие до пола, декоративные рукава. Мужчины из знатных родов также носили котарди – узкий кафтан, как с широкими, так и узкими рукавами, рукавами в форме крыльев и блио – кафтан до талии с узким лифом и широкими не сшитыми по бокам полами.

Плащом в то время служил согнутый пополам и не сшитый по бокам кусок ткани с отверстием для головы, называют его нарамник. А вот если нарамник был сшит по бокам и имел прорези для рук или даже рукава, то его называли сюрко. Плащи были как короткими, так и длинными.

Женская одежда состояла из камизы и котта. Котт состоял из узкого верха, широкой юбки и шнуровки сзади или сбоку. Талия была удлиненной, обязательным элементом юбки был шлейф (причем, чем длиннее шлейф, тем знатнее дама), а на самой юбке спереди делались складки – драпировать ткань на животе считалось модным. Верхней одеждой служили круглые и полукруглые плащи с вырезом и застежкой-пряжкой на груди.

И женская и мужская обувь имела заостренные носки, длина которых иногда доходила до 50 см.

Самым популярным женским головным убором в то время служил горж – он напоминал сшитую из ткани трубу с разрезом сзади и расширяющуюся к низу. Носили дамы и высокие «двурогие» чепцы.

Таким образом, главными особенностями средневековой готики в одежде были – заостренные шляпы и носки туфель, тонкая и высоко зашнурованная талия, длинные шлейфы, края одежды, выполненный в форме зубцов, у мужчин – чулки-штаны, плотно прилегающие к ногам.

Готический стиль в одежде и готы.

И вот тут, именно здесь, именно в этом месте, и именно сейчас в нашей статье намечается неожиданный поворот. В XV веке готика сходит на нет, на смену ей, как и в искусстве, так и в одежде приходят другие стили. Возродится готика на некоторое время в XVIII — XIX веках, во времена эклектики, историзма, возродится, как неоготика, наряду с необарокко, неоренессансом, псевдорусским стилем, в то время в моде будет возврат к прошлому, смешение эпох, смешение направлений. Но это будет кратким воскрешением.

Готический стиль в современной одежде

Гораздо интереснее «воскреснет» готика в конце 1970-ых ХХ века. Готическим стилем в одежде сегодня называют стиль молодежной субкультуры готов. Что общего у них с готикой средневековья? Спорный вопрос. Общее как есть, так его практически и нет. Есть мрачность, холодность, определенная строгость, интерес к потустороннему. Но при этом одежда современных готов имеет больше общего с готическими соборами и химерами, охраняющими их, чем с одеждой того периода.

Готы, молодежная субкультура готов, появляется вместе с определенным направлением в музыке – готик-рок. Одной из первых музыкальных групп, получивших ярлык «готической», стала Joy Division, так их охарактеризовали критики.

Готический стиль в современной одежде

И у готов, начиная с 1980-х, складывается определенный собственный стиль, своя мода. Основными признаками готического стиля в одежде сегодня являются черный цвет, металлические украшения с символами готической субкультуры, часто религиозными, мифологическими, причем готы любят серебро, а также неизменный, очень характерный макияж. Такой макияж носят как мужчины, так и женщины, две главные его составляющие – это белая пудра для лица и темная подводка вокруг глаз.

Прически – чаще длинные волосы, которые готы красят в черный, реже рыжий цвета.

Одежда готов может быть стилизованной под моду XVIII-XIX веков – кружева, длинные платья у женщин, длинные перчатки, фраки и цилиндры у мужчин, тут возможны и элементы неоготики в одежде, и элементы романтизма. Одежда готов может иметь и схожие черты со стилем металлистов – кожаная одежда, металлические аксессуары, цепи. В одежде готов можно встретить в качестве аксессуаров и ошейники, и браслеты с шипами. Среди готесс пользуется популярность и стиль «вамп» — помада и лак для ногтей от ярко-красного до черного цветов, черная косметика, подводки.

Можно выделить и такое направление в готическом стиле, как «корпоративный гот». Скажем так, это офисный вариант, вариант, который используется при невозможности одеться в более крайние формы готического стиля. Для такого направления характерны неброские украшения, черная деловая одежда.

Наиболее ярко все различия и направления в готическом стиле представлены в работах бельгийского фотографа Вионы Йелегемс.

Готический стиль на подиумах

В 1990-е – начале 2000-х готика появляется и на подиуме. Так коллекции Александра Маккуина «Птицы», «Голод» и «Сияние», не обошлись без отсылок к готическим сюжетам и смыслам. А журнал Elle в 2009 году писал: «Неоромантики празднуют возвращение викторианской драмы на подиумы. Пышные юбки, блузки с рюшами и черные кружева превратят вас в настоящую готическую героиню».

В показах коллекций весна-лето 2011 готический стиль был представлен у Жана-Поля Готье, который, впрочем, смешал его с рок-панком, и Givenchy. Да и сегодня, в 2012 году можно быть уверенными в том, что готика, так или иначе, займет свое место на подиумах, среди других направлений и тенденций.

описание + фото. – Rehouz

Готический стиль в интерьере и архитектуре зародился еще в Средние века, но и на сегодняшний день он не утратил своей популярности. Загадочная привлекательность готики вызывает стойкую ассоциацию с таинственной мистикой. Не удивительно, что именно благородный готический стиль чаще всего применялся для оформления самых величественных замков и архитектурных шедевров.
Готический стиль в интерьере

≡ Содержание:

Готика – это уникальный стиль, который сочетает в себе элегантность и аристократизм, неповторимое величие и изысканность. Сегодня готический стиль часто применяется для оформления интерьера элитных ресторанов и дорогих отелей, позволяя их посетителям с головой окунуться в волшебную эпоху отважных рыцарей и обворожительных дам.

Характерные особенности готики в интерьере

Готический стиль относится к «широкомасштабным» — он предполагает наличие большого пространства, высоких окон, роскошных витражей и обилия света. Конечно же, не каждый современный любитель готики является счастливым обладателем замка. Но не стоит расстраиваться – готический стиль можно использовать и для оформления интерьера обычной городской квартиры или загородного коттеджа.

Характерные черты готики в интерьере:

1. Цветовая гамма должна идеально отвечать мистической атмосфере данного стилистического направления. Именно поэтому чаще всего предпочтение отдается темным оттенкам – бордовым, иссиня-черным, пурпурным, синим, лиловым, фиолетовым.
2. В качестве отделочных используются исключительно натуральные материалы – камень, мрамор, ценные породы дерева, стекло и металл.
3. Обязательным элементом классического готического стиля являются роскошные витражи из цветного стекла, резные деревянные двери, высокие своды с лепниной, потолочные балки.
4. Особое внимание уделяется освещению – его должно быть очень много. В центре внимания, конечно же, большая кованая люстра, которая выполняет роль основного источника света.
5. Неотъемлемый элемент готического стиля – большой камин в центре комнаты, украшенный кованой металлической решеткой.

Материалы и отделка

Для готического стиля характерно использование благородных натуральных материалов – дерева, камня, мрамора. В современной готике обязательно присутствие большого количества стекла и металла. Среди ценных пород древесины оптимальным вариантом станут: темный дуб, бук, лиственница, ольха, кедр, можжевельник.

Конечно же, натуральный мрамор может позволить себе далеко не каждый. Отличной заменой может стать искусственный камень или другие материалы с имитацией мраморной фактуры.
Для оформления пола можно использовать различные породы дерева, керамическую плитку или паркет.

Для украшения стен в готическом интерьере используются гобелены со специфическими историческими изображениями, картины, стилизованные под Средневековье, фрески и настенные росписи.
Очень часто применяется резьба по металлу или дереву, которая украшает, например, деревянные двери или своды.
Прекрасным украшением потолка станет кессонная конструкция.

Мебель для интерьера в готическом стиле

Для этого стиля характерно использование массивной, но изящной деревянной мебели. Огромная кровать с высоким изголовьем, украшенная резьбой по дереву или оригинальными коваными металлическими деталями, с тяжелым балдахином, вне сомнения, украсит любую спальню в готическом стиле.

Мебель для готического интерьера предполагает наличие высоких деревянных столов с красивыми резными ножками, стульев и кресел с деревянными подлокотниками, резных сундуков, украшенных кованой металлической фурнитурой, зеркал в тяжелых металлических рамах.
Сегодня, роль сундуков с успехом могут выполнить высокие деревянные шкафы или буфеты, дверцы которых украшены зеркальными узорами или стеклянными витражами.
Мебель в готическом стиле может иметь кованые металлические ножки изогнутой формы, украшенные различными узорами.

Детали и декор

Для интерьера в стиле готика характерно минимальное количество декоративных элементов и украшений.
Основным украшением в комнате должен стать большой камин, оформленный натуральным камнем и коваными металлическими элементами.

На сегодняшний день настоящий очаг можно заменить искусственным камином.

Также в готике прекрасно будут смотреться фрески и лепнина, настенные гобелены с геральдической тематикой.

В качестве декора в готическом стиле чаще всего используются:

• Большие, массивные зеркала в деревянных или металлических рамах.
• Старинное оружие на стене, кованые подсвечники.
• Бронзовые или позолоченные кубки, тарелки, вазы с резными узорами.
• Необычные скульптуры из дерева или металла, светильники в форме факелов на стенах.
• Картины с исторической тематикой – изображениями рыцарей или рыцарских поединков.
• Красочный текстиль, из которого выполняются массивные, тяжелые драпировки.

Готический стиль в интерьере – это неповторимое сочетание роскоши и мистицизма, которое обязательно придется по вкусу всем поклонникам неординарности и креативности.

Готический стиль в интерьере — фото

Дизайн интерьера в готическом стиле — видео:

+ Похожие стили:

Готика — Вікіпедія

Го́тика (італ. gotico, від назви германського племені готів), готичний стиль — художній стиль, середньовічної культури країн Західної Європи (між серединами XII і XVI століть). Термін «Готика» запроваджений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським».

Готика зародилася в Північній частині Франції (Іль-де-Франс) у середині ХІІ ст. і досягла розквіту в першій половині ХІІІ ст. Первісна назва готичної архітектури — Opus Francigenum. Термін «готика» — пізнього походження, але саме він закріпився в літературі і мистецтвознавстві.

Готика розвивалася в країнах, де панувала католицька церква, і під її егідою феодально-церковні основи зберігалися в ідеології та культурі епохи Готики. Готичне мистецтво залишалося переважно культовим за призначенням і релігійним за тематикою: воно було співвіднесено з вічністю, з «вищими» ірраціональними силами.

З початку XIX ст., коли для мистецтва X — XII ст. був прийнятий термін романський стиль, були обмежені хронологічні рамки готики, у ній виділили ранню, зрілу (високу) і пізню фази. Від романського стилю готика успадкувала верховенство архітектури в системі мистецтв і традиційні типи споруд. Особливе місце в мистецтві готики займав собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (вітражів). Незрівнянний з людиною простір собору, вертикалізм його веж і склепінь, підпорядкування скульптури динамічним архітектурним ритмам, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.

Розвиток мистецтва готики відбивав і кардинальні зміни в структурі середньовічного суспільства: початок формування централізованих держав, ріст і зміцнення міст, висування світських сил — міських, торговельних і ремісничих, а також придворно-лицарських кіл. В міру розвитку суспільної свідомості, ремесла і техніки слабнули підвалини середньовічного релігійно-догматичного світогляду, розширювалися можливості пізнання й естетичного осмислення реального світу; складалися нові архітектурні типи і тектонічні системи. Інтенсивно розвивалися містобудування і цивільна архітектура. Міські архітектурні ансамблі включали культові і світські будинки, замки, укріплення, мости, колодязі. Головна міська площа часто оббудовувалася спорудами з аркадами, торговельними і складськими приміщеннями на нижніх поверхах. Від площі розходилися головні вулиці; вузькі фасади 2-, рідше 3-поверхових будинків з високими фронтонами вибудовувалися вздовж вулиць і набережних. Міста оточувалися могутніми стінами з багато прикрашеними в’їзними вежами. Замки королів і феодалів поступово перетворювалися на складні комплекси фортечних, палацових і культових споруд. Зазвичай у центрі міста, пануючи над його забудовою, знаходився замок або собор, останній ставав також осередком міського життя.

Сприйняття і вплив готики[ред. | ред. код]

Готика зазнала значного критичного переосмислення в епоху Відродження. Провідні діячі італійського Ренесансу, зокрема такі як Рафаель та Вазарі пов’язували її із періодом панування варварів та спотворення ними законів красти та добра у архітектурі, проявом дикого свавілля, яке протистоїть прагненню до правди^[1]. У листі до папи Лева Х 1519 року, Рафаель пов’язує виникнення цього стилю із епохою панування готів, що стало приводом для закріплення за ним назви «готика» — як зневажливої асоціації із варварством та чужоземним пануванням. Однак, у Центральній та Східній Європі готичні споруди будувалися аж до XVII століття, а потім готичні архітектурні принципи частково вплелися в сформований у Центральній Європі варіант архітектури бароко^[2].

Ставлення до жодного з художніх стилів минулого не було таке мінливе, як до готики. Починаючи з епохи Ренесансу, готика сприймалася як символ всього темного та відсталого. Готичне мистецтво здавалося штучним, відірваним від природи. Так, Джорджо Вазарі писав:

У цих будівлях, яких так багато, що світ ними зачумлене, двері прикрашені колонами тонкими і скрученими на зразок гвинта, які ніяк не можуть нести навантаження, який би легкої вона не була. Так само на всіх фасадах та інших прикрасах вони ставили казна-які табернаклішкі один на інший зі стількома пірамідами, шпилями і листям, що вони не тільки встояти не можуть, але здається неймовірним, щоб вони могли що-небудь нести, і такий у них вигляд, ніби вони з паперу, а не з каменю або мармуру. І в роботах цих влаштовували вони стільки виступів, розривів, консолей і завитків, що позбавляли свої речі будь-якої пропорційності, і часто, нагромаджуючи одне на інше, вони досягали такої висоти, що верх двері стосувався у них даху. Манера ця була винайдена готами, бо після того, як були зруйновані стародавні споруди і війни погубили і архітекторів, то що залишилися в живих стали будувати в цій манері, виводячи склепіння на стрілчастих арках і заповнюючи всю Італію казна якими спорудами, а оскільки таких більше не будують, то і манера їх зовсім вийшла з ужитку. Боронь боже будь-яку країну від однієї думки про роботи подібного роду, настільки безформних порівняно з красою наших будівель, що й не заслуговують того, щоб говорити про них більше, ніж сказано.

Але вже в XVII ст., На противагу думці Мольєра про готичних соборах як «чудовиськ», «сліди неосвічених років», Вінсен Саблон висловлює зовсім іншу точку зору в своїй поемі про Шартрський собор, оспівуючи в ній творчість готичних архітекторів^[3].

Готичний художній стиль визначився у своїх типових рисах під час розвитку західноєвропейської середньовічної художньої культури. Беручи початок в середині XII ст. у північних та центральних областях Франції на теренах Іль-де-Франсу, він отримав загальноєвропейське поширення і пройшов ряд самостійних етапів еволюції та національних версій.

Розквіт середньовічної художньої культури виник на базі інтенсивного соціального руху широких народних мас, які викликали ще задовго до формування мистецтва могутні ідеологічні течії. Художня культура сягає корінням безпосередньо до самодіяльної практики соціального низу. Таким чином, прагнення особистості на увагу до себе підготувало основу для появи нових форм та способів самовираження у художній культурі.

Зі зростанням чисельності міст та піднесенням ролі, яку вони відігравали, зростала потреба в нових формах організації праці. Ремісники у містах об‘єднувалися в союзи та цехи. Зміцнення міських ремесел сприяло формуванню міської культури.

В багатьох містах на базі церковних шкіл виникали університети як нові форми культурно-просвітницьких установ. Вони сприяли розвитку освіченості та поступово змінювали мислення середньовічної людини. Посилюється дух раціоналізму, дух допитливості, встановлюється тенденція до дослідження нового. Зростала індивідуалізація світовідчуття кожної особистості. Поступово університети перетворилися на своєрідні інтелектуальні центри. На зміну романському мистецтву прийшла готика. Синонімом варварства назвали історики Відродження середньовічне мистецтво. На відміну від романського, готичне мистецтво «пропагує» інтерес до людських почуттів, звертається до краси від реального світу, повертається до індивідуальності. Готичне мистецтво є символом квітучих торговельних і ремісничих міст-комун, що домоглися популярності й самостійності всередині феодального світу. Грандіозні готичні собори вирізнялися висотою, місткістю, ошатністю, видовищним і багатим декором. Для готичного стилю характерні гострі споруди зі стрілчастими склепіннями, великою кількістю кам’яного різьблення і скульптурних прикрас.

Символіка готичного храму[ред. | ред. код]

У 12 ст. абат Сугерій, який служив у першому готичному соборі Абатство Сен-Дені в Іль-де-Франс, написав трактат «Про освяченні церкви Сен-Дені», де описав символічність всіх елементів архітектури готичного собору. За Сюжером (французький еквівалент вимови «Сугерій») храм — це корабель, що символізує Всесвіт. Витягнутий інтер’єр храму — неф (nef), по французьки — navis, перекладається як корабель. Цей Всесвіт ділиться поясом вітражів у верхній частині храму, і масивом стін в нижній, на горний (небесний) і Дольний (земний) світ, відповідно. Стіни храму — як обителі Божої, дематеріалізуются рельєфним і скульптурним ажуром. Такий конструктивний елемент як арка символізує розрив круговороту часу, адже в цілому образ готичного храму також несе смислове навантаження про швидкоплинність і кінець часу (в той час народ Середньовіччя перебував напередодні швидкого кінця світу). Готична троянда — символізує колесо Фортуни і висловлює циклічність часу. В унікальних готичних вітражах у вікні-троянді можна розгледіти сцени, що відсилають до круговороту часу. Світло, яке проникає через яскраві вітражні скла позначає Божественне світло, Божественне провидіння (див. Фаворське світло). Споглядаючи вітражі людина відсторонюється від матеріального, тілесного, людського світу і «потрапляє» в іманентний, духовний, Божественний світ^[4].

Готичні стилі в архітектурному мистецтві[ред. | ред. код]

Для готики характерний символіко-алегоричний тип відображення. Від романського стилю готика успадкувала верховенство архітектури в системі мистецтв і традиційні типи будинків.

Особливе місце в мистецтві готики західноєвропейських країн займав міський собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Непорівнянний простір собору, вертикалізм його веж і зводів, підпорядкування скульптури ритмам динамічності архітектури, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.

Розвиток мистецтва готики відбивав і кардинальні зміни в структурі середньовічного суспільства: початок формування централізованих держав, ріст і зміцнення міст, висування світських сил, торгових і ремісничих, а також придворно-лицарських кіл. В міру розвитку суспільної свідомості, ремесла і техніки, слабшали підвалини середньовічних релігійно-догматичних світоглядів, розширювалися можливості пізнання і естетичного осмислення реального світу; складалися нові архітектурні типи і тектонічна система. Інтенсивно розвивалися містобудування і цивільна архітектура, переважно замкова та фортифікаційна.

Міські архітектурні ансамблі західноєвропейських країн включали культові і світські будинки, фортеці, мости, колодязі.

Головна міська площа часто оббудовувалася будинками з аркадами, торговими і складськими приміщеннями в нижніх поверхах. Від площі розходилися головні вулиці, вузькі фасади двох-, рідше трьохповерхових будинків з високими, фронтонами вибудовувалися уздовж вулиць і набережних. Міста оточувалися могутніми стінами з багатоприкрашеними проїзними вежами. Замки феодалів поступово перетворювалися в складні комплекси фортець, палацових і культурних споруджень.

Звичайно в центрі міста західноєвропейських країн, пануючи над його забудовою, знаходився собор, який ставав осередком як церковного, та і міського життя. У ньому поряд з богослужінням влаштовувалися богословські диспути, розігрувалися містерії, відбувалися збори городян.

Собор мислився свого роду зводом знання (головним чином богословського), символом Всесвіту, а його художній лад, що сполучив урочисту велич з жагучою динамікою, достаток пластичних мотивів зі строгою ієрархічною системою їхньої супідрядності, виражав не тільки ідеї середньовічної суспільної ієрархії і влади божественних сил над людиною, але і зростаюче самосвідомість городян, каркас зі стовпів (у зрілій Готиці — пучка колон) і стрілчастих арок, що спираються на них.

Структура будинку складається з прямокутних осередків (травей), обмежених 4 стовпами і 4 арками, що разом з арками-нервюрами утворять ост хрестового склепіння, заповненого полегшеними невеликими склепіннями — розпалубками.

Бічний розпір склепіння головного нефа (або нави) передається за допомогою опорних арок (аркбутанів) на зовнішні стовпи — контрфорси. Звільнені від навантаження стіни в проміжках між стовпами прорізаються арковими вікнами. Нейтралізація розпору склепіння за рахунок винесення назовні основних конструктивних елементів дозволила створити відчуття легкості і творча велич зусиль людського колективу.

У Франції кам’яні готичні собори — одержали свою класичну форму. Як правило, це 3—5 — нефні базиліки з поперечним нефом — трансептом і напівкруговим обходом хору («деамбулаторієм»), до якого примикають радіальні каплиці («вінець капел»). Їх високий і просторий інтер’єр зазвичай осяяний кольоровим мерехтінням вітражів. Враження нестримного руху вгору і до вівтаря створюється рядами струнких стовпів, могутнім злетом гострих стрілчастих арок, прискореним ритмом аркад верхньої галереї (трифорія). Завдяки контрасту високого головних і напівтемних бічних нефів виникає мальовниче багатство аспектів, відчуття безмежності і величі храмового простору.

На фасадах соборів варіюються стрілчасті арки і багаті архітектурно-пластичні декорації, деталі — візерункові вимперги, фіали, краббі і т. д. Статуї на консолях перед колонками порталів і в їх верхній арковій галереї, рельєфи на цоколях і в тимпанах порталів, а також на капітелях колон утворять цілісну символічну сюжетну систему, у котру входять персонажі й епізоди Священного писання, алегоричні образи. Найкращі здобутки готичної пластики — декор, статуї фасадів соборів у Шартрі, Реймсі, Ам’єні, Страсбурзі перейняті одухотвореною красою, щирістю і шляхетністю.

Готика Англії виникла дуже рано (наприкінці ХІІ ст.) й існувала до XVI ст. Млявий розвиток міст призвів до того, що готичний собор став не міським, а монастирським, оточеним полями і луками. Звідси, очевидно, його «розпластаність» по горизонталі, розтягнутість у ширину, наявність безлічі прибудов. Домінанта собору — величезна вежа на середхресті. Найчистіший зразок ранньої англійської готики — собор у Солсбері. Він стане темою полотна Джона Констебла — зберігається в музеї Метрополітен, Нью-Йорк.

Головний готичний собор Англії — Кентерберійський, резиденція архієпископа Кентерберійського, національна святиня. Собор Вестмінстерського абатства в Лондоні — місце коронації і поховання англійських королів з часів Вільгельма Завойовника, згодом усипальниця великих людей Англії — близький до французької готики.

Починаючи із часу Столітньої війни будівництво в Англії скорочується. З цивільної архітектури цього періоду можна згадати найславетніший Вестмінстерський королівський палац (XIV ст.) з його Вестмінстер-холом площею 1500 кв.м.

В Італії дістали поширення лише окремі елементи готики: стрілчасті арки, «рози». Основа — суто романська: широкі приземкуваті храми, гладка площина стін яких часто інкрустована кольоровим мармуром, що створює смугасту поверхню фасаду (собор у Сієні). Приклад пізньої італійської готики — величезний Міланський собор, який вміщує 40 тисяч людей, другий серед найбільших храмів Європи (початок будівництва XV ст. — кінець XVI ст.). Венецію й досі прикрашають її мармурові палаци з аркадами, що віддзеркалюються у каналах або лагунах (Палац дожів, 1310 р. — XVI ст.).

Готичні пам’ятки є в Бельгії (ратуші в Брюгге, Брюсселі т. д.), Чехії (собор св. Віта і Карлів міст у Празі), Австрії (собор св. Стефана у Відні), Польщі (Вавельський собор під Краковом, Маріацький костьол у Кракові) та інших країнах Європи. З XI ст.

Польща також здійснила значний поступ у культурному розвитку, особливо після остаточного відновлення в XIV ст. власного королівства. Географічні умови, насамперед значна віддаленість від розвинених культурних центрів Західної Європи, і політична роздробленість призвели до того, що польські досягнення в галузі культури аж до початку XVI ст. не були не значним, як досягнення чеських майстрів. Крім того, цей поступ у Польщі очолювало духовенство; темпи підготовки місцевих священиків для заміни іноземних місіонерів були повільними, а поширення християнського способу життя після першого спалаху ентузіазму за правління Болеслава Великого було досить важким.

Повільне поширення західних ідей у Польщі викликано тим, що церковні реформи Григорія VII були сприйняті в Польщі лише на початку XIII ст., набагато пізніше, ніж у Богемії.

Готичний стиль поширився у Польщі протягом XIV—XV ст. На півдні, в районі Кракова, домінувала готика французького типу. Німецька готика поширилася на Заході й Півночі Польщі. Значне поширення готичного мистецтва мало в містах німецьких колоністів. Тевтонські лицарі, великі магістри яких часто були фаховими будівниками, перейняли той специфічний стиль готичної архітектури заможних міст Ганзи . Деякі з цих споруд, церква Матері Божої у Данцигу (1345–1503) і найзначніша цегляна споруда — палац великих магістрів у Марієнбурзі (1276—1335), справили великий вплив на будівництво у Північно-східній Польщі. Мало свій вплив і чеське готичне мистецтво, представлене учнями Петра Парлержа. Пізньоготичний стиль розквітне в у Польщі лише в XV ст.

Найдавнішими скульптурними пам’ятками Польщі є оздоблення романських церков, зокрема бронзова брама собору в Гнєзно (1129–1137) і двері собору в Плоцьку. Готичні скульптурні пам’ятки датуються XIV—XV ст. Найвідоміші з них — статуї князів династії П’ястів, що збереглися у Вроцлаві, Ополі, Кресобожі, Любуші й Кракові. Із середини XIV ст. значного розвитку у Польщі набуло різьбярство. До наших часів збереглося кілька гарних зразків різьблених дерев’яних вівтарів(вівтар Віта Ствоша в Кракові).

До найкращих зразків живопису належать мініатюри та орнаменти в манускрипті, що містить житіє св. Ядвіги, створені Миколаєм Пруссом (1353 р.). Богемське мистецтво мініатюри, що було поєднанням французької та італійської традицій з оригінальними чеськими елементами, сягнуло Польщі лише в XV ст.

Один з найцікавіших періодів історії архітектури України — кінець XIV — перша І половина XV століття. На західних землях, які менше за інші потерпіли від монголо-татарської навали, тоді зростають міста, розвиваються ремесла й торгівля. В українські міста прибуває багато поселенців, переважно німців, які принесли в мистецтво, а зокрема в архітектуру, нові стильові форми.

Серед культових споруд переважали католицькі костели. Вирішальну роль у формуванні нового стилю відіграв Львівський кафедральний костел. Його заклали на початку 60-х років XIV століття, а завершили в основному в 80-х роках наступного. У подальших століттях костел зазнав численних перебудов, втратив одну з двох веж і отримав цілком новий вигляд, однак планувальна структура залишилась первісною.

Серед будівничих цього храму відомі Нічко, Йоахім Гром, Амброзій Рабіш; одним із найтурботливіших опікунів будови в міських актах названо Петра Штехера.

Об’ємну композицію костелу витворено завдяки двом головним складовим: пресбітеріуму (вівтарній частині) та корпусу нав (власне молитовній залі).

У Львові збереглись також готичні келії монастиря домінікан, а також фрагменти готичних кам’яниць.

Також збереглись готичні костели у Скелівці (XV—XVI ст.), Новому місті (1463—1512), Дрогобичі (XIV—XVI ст.). Костел у Стрию (XV ст.) також первісно був побудований у стилі готики, однак неодноразово горів і від первісної споруди залишились лише стіни нави та пресбітеріуму, а також ренесансна каплиця, інше було добудовано наприкінці XIX ст. Одним з останніх звели 1538 готичний костел св. Миколая у Куликові та Мостиськах.

Розквіт катедральної готики в Україні припадає на часи правління короля Владислава II Ягайла (1386—1434).

Хоча готичні храми здебільшого будувались католиками, це вплинуло і на українське храмобудування того часу. Готичні риси притаманні церкві Різдва Пресвятої Богородиці в Рогатині (XIV ст.), монастирській церкві в Уневі та інші.

На Закарпатті готичні споруди будувались угорською церковною владою. До нашого часу збереглись готичні церкви XIV—XVI ст. — Св. Єлизавети в Хусті, Вознесіння та Св. Франциска у Виноградові, Хрестовоздвиженська у Береговому, Св. Мартина в Мукачеві, Серця Іісуса в Бене, Св. Духа в Четфалві та інші.

Готичні дерев’яні церкви[ред. | ред. код]

Готичні церкви в селах Сокирниця, Крайниково, Данилово, Олександрівка Хустського р-ну справляють незабутнє враження. Готичні церкви в селах Діброва, Нересниця Тячівського району. По долинах річок Ріки та Тереблі готичний стиль заходить в села Негровець, Репинне, Сухий, Рекіти, Тюшка, Обляска, Сойми, Кужбиї Міжгірського району, а також в Івашковиця, Локіть Іршавського району та Новоселиця Виноградівського району.

У 1930-х роках дві готичні церкви з сіл Нижнє Селище та Холмовець перевезено в Чехію.

Закарпатські готичні церкви багато в чому подібні до готичних храмів та дзвіниць румунського і угорського Потисся.

Готика на російських теренах[ред. | ред. код]

На землях, що увійшли до складу Російської централізованої держави, власне готичний стиль практично не був відомий. Це було в значній мірі обумовлено власною архітектурною традицією, що сформувалась на цих землях. Пам’ятки готики західноєвропейського типу одиничні. У Великому Новгороді частково збереглась Владична палата (1433–1435) — пам’ятка північної цегляної готики. Одностовпна будівля перекрита зірчастими нервюрами. В 1624–1625 рр. шотландцем Христофом Галовеєм у готичному стилі була перебудована головна вежа Московського Кремля — Фролівська (нині Спаська, наприкінці XVII ст. вже російські зодчі перебудували за її зразком найбільшу вежу Кремля — Троїцьку).

Російська шатрова архітектура, — особливий стиль, поширений у XVI–XVII ст. як у церковному, так і громадянському будівництві, в значній мірі мав західноєвропейське коріння. Перші пам’ятки цього стилю (Покровська церква Александрова, 1508–1513 та Вознесенська церква у Коломенському, 1528–1532) були збудовані іноземцями і мають яскраво виражені риси типово готичної архітектури.

Також збереглись і деякі інші пам’ятки західноєвропейської готики, побудовані іноземцями на власних теренах, що увійшли до складу Росії пізніше. Серед них виділяється Виборзький замок (XIII—XVI ст., внаслідок численних перебудов втратив чимало первісних елементів), а також замкові будівлі та кірхи колишньої Східної Прусії. Більшість об’єктів середньовічної готики у Калінінградській області знищено або перебуває у руїнованому стані. Серед найкраще збережених — Свято-Георгіївський храм у м. Правдинськ (XIV ст.). Це тринавний храм з шатровою вежею перед головним порталом. Храм має складну систему склепіннь — зірчастих нервюрів.

Араби привнесли в мистецтво Іспанії розвинуту культуру орнаменту і залишили низку прекрасних пам’яток архітектури, серед яких мечеть у Кордові (XVIII ст.) і палац Альгамбра в Гранаді (XIII—XV ст.) — мавританський стиль. В XI—XII ст.ст. на території Іспанії розвивається романський стиль в архітектурі, найкраща пам’ятка стилю — собор у місті Сантьяго-де-Компостела. У XIII — першій половині XV ст. в Іспанії, як і у всій Західній Європі, формується готичний стиль.

Кінець 12 — початок 13 ст. в Іспанії, як і у всій Європі, були позначені важливими змінами: посилилась могутність великих монархів, об’єднувалися дрібні держави, монастирі втрачали свій вплив, виникли міські общини з їх самоуправлінням. Все це сприяло пробудженню народної свідомості усіх сфер життя суспільства і насамперед мистецтва, архітектури, що відобразилось в готиці. Іспанська готика нерідко запозичує мавританські риси(собори в Севільї, Бургосі і в Толедо).

Кафедральний собор в Толедо — серед найбільших у Європі. Його заклали у 1227 році чи близько тієї дати. Має п’ять нефів і нагадує французькі взірці. Толедо був центром католицизму в Іспанії, тому собор постійно добудовували (зала капітула, ризниця, релікварій, навіть гардеробна зала). Внаслідок цього він втрачав чистоту стилю готики, але збагачувався рисами других стилів та насичувався зразками мистецтв (різьблення крісел Алонсо Берругете — шедеври ужиткового мистецтва Іспанії у хорі кафедрального собору).

За планом мало бути дві башти на західному фасаді. Але звели лише одну, та таку високу, що стала домінантою історичного центру Толедо.

Особливе художнє явище в Іспанії — так званий стиль «мудехар», що сформувався злиттям в архітектурі елементів готики (а пізніше — Ренесансу) з мавританською спадщиною.

Готичний стиль наприкінці XIV століття[ред. | ред. код]

У XIV столітті бурхливий розвиток європейських міст стимулював демократизацію готики, її застосування в позакультовій архітектурі. Елементи готичного стилю починають використовувати навіть у предметах повсякденного вжитку (меблі). Історія мистецтва оперує поняттями «англійська, французька, німецька готика».

Протягом подальшої (від XIV ст.) історії ставлення до готики було неоднозначне. Приблизно до середини XVIII століття готика асоціювалася з «варварським мистецтвом», сприймалася як порушення художнього смаку, симетрії й пропорцій. Вважалося, що готичне мистецтво принижує людину, викликає почуття страху та приреченості. Приязнь у сприйнятті готики пов’язана з ідеологією німецького й французького романтизму, які наново «відкрили» цей стиль, наголосивши на її здатності пробуджувати в людини почуття піднесеного, величного захоплення. Значення готики в історії європейської культури було підкреслено й у 19-20 століттях появою неоготичних тенденцій у мистецтві багатьох країн Європи (неоготика Чехії, Німеччини, Англії, Угорщини, Польщі, навіть України.

У творенні нової архітектури провідну роль відіграли ченці, а маршрути прощі полегшили обмін ідеями. Зі зростанням нових міст на заході виявилася тенденція до перетворення романського стилю на готичний. Власне, пізньороманський стиль витворив усі формальні передумови готики (стрілчаста арка, аркбутан, ребристе склепіння). Бракувало лише нового поштовху до розуміння простору в русі, що переймав усі маси й відкривав нові напрямки розвитку дії. Подибуваний у Даремі подвійний ефект (рух уздовж та вгору) треба було зробити якомога динамічнішим і легшим, аби вірника у костелі поривало водночас до вівтаря і вгору, до неба. Це потребувало нової сукупності напруг і звільнюючих ритмів, і вони з’явилися на хорах Сен-Дені у сорокових роках XII ст. Рух до вівтаря опоряджувався багатими новоствореними ритмами, одначе у першу чергу підкреслювалась вертикаль. Гармонійний всесвіт романського стилю перетворився на динамічний, спрямований угору всесвіт готики: знову тріумфував образ небесної гори. Поривання угору остаточно зосередилося у шпилі.

Зовнішні особливості узгоджувалися з внутрішніми: було видно, як споруда збиралася докупи й підносилась. Проте усередині передусім наголошувалося на емоційному враженні. Якщо з зовнішнього боку то була священна гора, яка радо дотикалася неба, то у внутрішній порожняві (ще — горбок Венери, відьомський пагорб) розташовувався цілий світ ритмічних форм, які водночас звільнювали і сковували глядача. Сторіччя, що породило готику, було також великою добою схоластичної науки, спроб створити енциклопедичні системи знання, яке гармонувало з природною і духовною дійсністю, Історією та Божим заміром, розумом і вірою, а також визначало місце людини у всесвіті. Подібним чином і кафедра була водночас алегоричною і органічною космічною звісткою. Для Північної Європи характерна цегляна готика. Найзнаменитішим циклом скульптур періоду готики незаперечно вважається скульптурний декор собору в Наумбурзі. Рельєфи «Страстей Христових», зображені на огорожі західного хору («Таємна вечеря», «Зрадництво Іуди», «Взяття під варту»), сповнені надзвичайного драматизму, реальності подій, проникливої достовірності. У самому приміщенні хору наумбурзькі майстри поставили 12 статуй засновників храму. Це ціла галерея людських характерів, дуже різних і протиставлених один одному.

У пізньоготичній німецькій скульптурі багато патетики, з’являються манірність, претензійність, надмірна витонченість, поєднання релігійної екзальтації з жорстокою натуралістичністю (дерев’яні скульптури «Розп’ятий» і «Оплакуваний»). Культура середньовіччя, яка існувала тисячоліття, висунула нове коло ідей та образів, нові естетичні ідеали, нові художні прийоми. Надихаючись духом християнства, мистецтво цього часу глибоко проникло у внутрішній світ людини. Інтерес мистецтва середньовіччя до духовності був величезним. Мислителі й художники цієї пори так само, як і в античності, прагнули гармонії, міркували про розумне влаштування світу. Але виражали це специфічно, абстрактнішою мовою.

• Всеобщая история искусств, том 2, М., «Искусство», 1960.
• Т. П. Каптерева, Искусство Испании, М., «Изобразительное искусство», 1989.
• К. М. Муратова, Мастера французской готики 12-13 вв, М., «Искусство», 1988.
• Сакральна готика середньовічного Львова. Автореф. дисертації канд. іст. наук: 07.00.01 / О. Б. Козубська; НАН України. Ін-т українознав. ім. І.Крип’якевича, Ін-т народознав. — Л., 2004. — 19 с. — укр.
• Gothic Churches of Lviv. Abstract of MA Thesis // Annual of Medieval Studies at Central European University 1996-97 / ed. M. Sebok. — Budapest, 1998. — Vol. 4. — S. 97-98.

(«Латинська церква в Київській Русі та перші костели Львова» / «Костел Марії Сніжної» / «Костел Вознесіння Діви Марії (Латинська катедра)» / «Монастирські костели Львова» / «Шпиталі середньовічного Львова» / «Каплиця св. Катерини» / «Сакральна готика Львова в контексті історичного розвитку Центрально-Східної Європи»

10 удивительных церквей в готическом стиле

Джойс Чепкемой 25 апреля 2017 года в Обществе

Готика была стилем архитектуры, популярным в Европе на протяжении всего средневекового периода. Стиль предшествовал романской архитектуре и сменялся ренессансной архитектурой. Готический стиль возник из Франции в 12 веке и удерживал господство вплоть до 16 века. Некоторые элементы архитектурного стиля включали летающую опору, ребристое хранилище и остроконечную арку.Это был выбор дизайна для многих европейских церквей, соборов и аббатств. Другие формы сооружений, выполненных в готическом стиле, включают в себя дворцы, университеты, замки гильдий и ратуши. Многие крупные церкви в готическом стиле внесены в список Всемирного наследия ЮНЕСКО и считаются великими произведениями искусства. Готический архитектурный стиль, особенно для церквей и соборов, широко изучается во всем мире.

10.Базилика Святой Марии

ул.Базилика Марии находится рядом с главной площадью Кракова, Польша. Он был задуман в 14 веке в готическом стиле. Это показывает известный деревянный алтарь. Он известен тем, что вдохновлял ряд церквей, построенных членами польской дисапоры, которые иммигрировали за границу в такие районы, как Северная Америка.

9.Кельнский собор

Германия расположена в Кельне и является известным памятником готической архитектуры и немецкого католицизма, известной как Кельнский собор.В 1996 году памятник был объявлен объектом Всемирного наследия ЮНЕСКО. Кельнский собор также назван самой высокой церковью в Германии с двумя шпилями, достигающими 515 футов. Строительство Кельнского собора началось в 1248 году, но было оставлено незавершенным, когда строительство было остановлено в 1473 году. Церковь не была завершена до 1880 года. Кельнский собор является крупнейшей готической церковью в Северной Европе.

8.Вестминстерское Аббатство

Формально известный как Соборная церковь св.Питер в Вестминстере, Вестминстерское аббатство, является одним из самых известных религиозных учреждений в Великобритании, а также во всем мире. Расположенный в Лондоне, он также является традиционным местом коронации британских и английских монархов. Строительство Вестминстерского аббатства началось в 1245 году и закончилось в 1517 году в англо-готическом стиле после того, как Генрих III выбрал место в качестве своего места захоронения. Здание церкви было в основном закончено английским архитектором по имени Генри Йевеле.

7.Нотр-Дам де Пари

Нотр-Дам де Пари переводится с французского на «Парижская Богоматерь» и представляет собой средневековую католическую церковь, расположенную на Иль-де-ла-Сите в центре Парижа.Он входит в число самых известных и крупнейших в мире церковных зданий и является прекрасным примером французской готической архитектуры. Многие архитекторы работали над строительством Нотр-Дам в течение периода, когда он был построен, и это отражено в различных стилях, представленных в архитектурном проекте. В 1790-х годах здание было повреждено и освящено во время Французской революции, и большая часть его религиозного облика была повреждена. В 1845 году была проведена обширная реставрация, а в 1991 году — дальнейшая эксплуатация и реставрация.Согласно закону 1905 года, Нотр-Дам де Пари является одной из 70 церквей, построенных до этого года и принадлежащих французскому государству. Тем не менее, католическая церковь остается назначенным бенефициаром.

6.Линкольнский собор

Также известный как Кафедральный собор Пресвятой Девы Марии в Линкольне или иногда Св.Собор Марии, Линкольн Собор расположен Линкольн, Англия. Строительство собора началось в 1088 году и продолжалось поэтапно на протяжении всей средневековой эпохи. В течение 238 лет между 1311 и 1549 годами собор был самым высоким сооружением в мире, что делало его первым зданием, получившим этот титул после Великой пирамиды в Гизе. Линкольн — третий по величине собор Великобритании после собора Святого Павла и Йорка.

5.Церковь Богоматери

Расположенная в Брюгге, Бельгия, церковь Богоматери была построена на протяжении 13, 14 и 15 веков.Его башня высотой 401 футов является самой высокой постройкой в ​​городе. Он известен своим алтарем, на котором изображена скульптура Мадонны, созданная Михаэльанджело из белого мрамора примерно в 1504 году.

4.Флорентийский собор

Собор Девы Марии Цветка, также известный как Флорентийский собор, является собором в итальянском готическом и готическом стиле, строительство которого началось в 1296 году и было завершено в 1436 году.Расположенный в северном итальянском городе Флоренция, он был спроектирован Арнольфо ди Камбио. Экстерьер базилики украшен полихромными панелями из мрамора и фасадом 19-го века в стиле готического возрождения итальянского архитектора Эмилио Де Фабриса.

3.Церковь Сан-Пабло

Церковь Сан-Пабло находится в городе Вальядолид в Кастилии и Леоне, Испания.Это бывший женский монастырь и церковь, выполненные в изабеллинском готическом архитектурном стиле. Между 1445 и 1468 годами Хуан де Торквемада, католический кардинал, поручил церкви заменить прежнюю церковь, которая когда-то стояла на своем месте. Церковь Сан-Пабло считается самым символичным зданием города. В 2001 году церковь была внесена в список объектов всемирного наследия.

2.Папский дворец

Переведенный на английский язык как «Папский дворец», Дворец Пап, расположенный в Авиньоне на юге Франции, является одним из крупнейших готических сооружений в Европе.Дворец имеет два соединенных здания: «новый дворец» Климента VI и «старый дворец» Бенедикта XII. Вместе два дворца обрамляют самое большое готическое здание средневековья.

1.Приходская церковь Святой Марии Редклифф

ул.Мэри Редклифф — англиканская церковь, расположенная в Бристоле, Англия, строительство которой происходило между 12 и 15 веками. Церковь использовалась более 900 лет. Сент-Мэри Редклифф известен своим готическим архитектурным стилем и занесен в список исторических памятников в Англии. Королева Елизавета I назвала церковь не только самым известным приходом, но и «самой лучшей и самой честной церковью в Англии». Архитектурный стиль прихода — перпендикулярная готика.